Привиди, звірі та люди зони відчуження. Що Чорнобильський заповідник може розповісти про майбутнє України
Колись тут було справжнє дно, заховане під водою.
Зараз під ногами сухий пісок та білі мушлі. Десь раковини майже встигли розсипатись на порох, а в інших місцях товстим шаром встелюють ґрунт. Але крізь них все одно пробилися до сонця якісь бадилинки, що хочуть вирости деревами.
Нещодавно тут проходили вовк та лось – їхні сліди видно на землі.
Зовсім молода берізка, зламана як сірник, похилила жовту крону набік – це теж характерний слід лося.
Над головами потріскують високовольтні дроти.
Ставок, який через дефіс називають “охолоджувачем”, з’явився тут пів сотні років тому, бо був потрібен для роботи нової атомної станції. В 1986-му році на станції сталася техногенна катастрофа. Людей із двох міст і десятків навколишніх сіл відселили. Станцію згодом зупинили назавжди, але водойма-охолоджувач, населена величезними сомами, ще залишалася.
Років п’ять тому її почали потроху спускати, і сьогодні від ставка лишилася п’ята частина того, що було. А на оголеному дні ходять звірі та іноді – люди.
Верби й тополі тут подекуди втричі вищі за людину, а сосни ще зовсім маленькі.
Коли на іншому боці України росіяни зруйнували Каховську греблю, постало питання: що буде на місці рукотворного моря? Пустеля, заселений рослинами-чужинцями пустир, чи, може, відновиться Великий Луг?
Ніхто не знає точно. Відповідь може підказати колишня водойма-охолоджувач Чорнобильської атомної станції.
А вся Чорнобильська зона відчуження розповідає історію землі, яку людина залишила без своєї опіки.
Найбільший хижак Європи
Чорнобиль – майже єдине місце в зоні відчуження, де постійно живуть люди – науковці, мнс-ники, поліція, працівники різних установ, які забезпечують роботу зони, а останні майже два роки – ще й військові.
За межами Чорнобиля мешкає лише невелика кількість самоселів – людей старшого віку, які після аварії на АЕС відмовилися залишати свої домівки.
Науковці заповідника заїжджають у зону на початку робочого тижня, а на вихідні роз’їжджаються кожен до себе додому – до Києва або під Київ. Залишатися постійно в зоні відчуження не можна, щоб не “набратися” зайвого опромінення.
Заповідник має офіс у Чорнобилі, де можна робити “паперову” роботу і працювати на науковому обладнанні. А за кількасот метрів від офісу є приватний будинок, який слугує науковцям домівкою в зоні.
Привид радіації
Аварія на Чорнобильській АЕС обернулася колосальним стресом для суспільства. Цілком об’єктивним для тих людей, які в один день вимушено полишили свої домівки й почали нове життя там, де ніколи не планували.
Значно більше людей були налякані радіацією – невидимим ворогом, про якого досі чули жахливі історії, але на практиці стикнулися вперше. Чого від цього ворога чекати?
Радіація має не просто вбивати все живе, але й породжувати монстрів – двоголових телят чи велетенські рослини борщівника. “Чорнобильська зона” в очах суспільства стала синонімом радіоактивного звалища чи “проклятого місця”, яке треба обходити десятою дорогою. Про природу зони якщо згадували, то здебільшого в контексті того, як вона реагує на радіацію, як її переносить, накопичує і так далі.
“Так, вона теж пережила великий стрес, – пише про природу зони відчуження Сергій Гащак. – Тільки це був стрес в’язня, який розплющив очі, а в’язниці немає”.